Стан деперсоналізації – це психологічний розлад, у якому людина відчуває відчуження від власної особистості і відчуття неприсутності у світі. Цей стан може тривати різний час залежно від багатьох факторів.
Один із головних факторів, що впливають на тривалість стану деперсоналізації, – психічний стан самої людини. У деяких випадках воно може тривати лише кілька хвилин, а в інших – кілька місяців або навіть років. Рівень тривожності та стресу, а також наявність інших психічних розладів можуть значно впливати на тривалість стану деперсоналізації.
Також значної ролі грають психологічні чинники. Наприклад, активна участь у психотерапії та застосування відповідних методик може допомогти знизити тривалість стану деперсоналізації. Однак, без належної медичної допомоги та відповідного лікування, цей стан може тривати довго та суттєво вплинути на якість життя людини.
Дослідження показують, що деперсоналізація зазвичай є тимчасовим станом і з часом вона може бути вирішена. Найчастіше, стан деперсоналізації зникає протягом кількох тижнів чи місяців. Однак, у деяких людей воно може тривати довше і стати хронічним, що потребує тривалого лікування.
| Вид деперсоналізації | Тривалість |
|---|---|
| Епізодична деперсоналізація | Кілька хвилин до кількох годин |
| Постійна деперсоналізація | Може тривати місяці, роки тощо. |
| Рецидивна деперсоналізація | Різно для кожного індивідуального випадку |
Скільки може тривати деперсоналізація?
Епізоди деперсоналізації мають різну тривалість у часі: від кількох хвилин, годин – до днів та тижнівможуть протягом цього терміну ставати слабшими або виходити на пік відчуттів.
Коли відбувається деперсоналізація?
Найчастіше розлад ініціюється у ранньому дитячому та підлітковому віці, дуже рідко після 25 років. Людина, із синдромом деперсоналізації-дереалізації, згодом усувається від близьких людей. Стан деперсоналізації може тривати від кількох хвилин до кількох років.
Як швидко вийти із деперсоналізації?
Основний спосіб корекції деперсоналізації-дереалізації – це психотерапія, насамперед рекомендується когнітивно-поведінковий напрямок. Медикаменти є основним методом лікування, але можуть допомогти скоригувати супутні симптоми.